Дозування невеликої кількості водного розчину гіпохлориту натрію у воду із свердловини часто здійснюється з метою запобігання мікробіологічного забруднення. Гіпохлорит натрію NaClO у воді утворює гіпохлоритну кислоту HOCl і гіпохлорит-іон OCl-. Функцію дезінфектанту виконує гіпохлоритна кислота – швидкодіюча і ефективна сполука хлору у воді. Її дезінфікуюча дія у 80 разів більша у порівнянні з OCl-. Переважне утворення гіпохлоритної кислоти у воді проходить при відносно низькому рН. У діапазоні рН від 5 до 7 гіпохлоритна кислота виконує функцію дезінфектанта – це те, що спочатку потрібно для завдання знищення мікроорганізмів. Однак, коли рН підвищується і вода набуває лужної реакції хлор у воді набуває здатності окислювати – те, що потрібно в задачі окислення заліза та марганцю.

То в чому ж проблема? Проблема в тому, що з додаванням у воду натрію гіпохлориту (або кальцію) зростає рН води і дезінфікуюча здатність хлору поступово зменшується. У лужній воді при рН 9 хлор виконує лише функцію окислювача, практично повністю втрачаючи здатність до дезінфекції.

Висновок простий – надмірне хлорування води здатне підвищити рН до рівня, на якому хлор втрачає здатність «вбивати» бактерії.

Гіпохлоритна кислота утворюється в діапазоні рН від 4 до 7. Після рН 7 її утворення швидко зменшується зі зростанням рН. Тому для свердловинної води з рН у межах нейтрального діапазону рекомендується уникати надмірного дозування гіпохлориту натрію, застосовувати лише пропорційне дозування та слідувати розрахунковим дозам, визначеним експертами.