Як правило, підземна вода, що містить залізо, одночасно містить і марганець. Їхнє кількісне співвідношення на практиці вирізняється різноманіттям. Марганець у анаеробній воді підземних джерел міститься переважно у формі розчинного гідрокарбонату. Концентрація Mn у водопровідній воді відповідно до санітарних норм, що діють в Україні, не повинна перевищувати 0,05 м/л.
Марганець отруйний і відноситься до отруйних речовин першої категорії небезпеки, на сантехніці залишає відкладення так само як і залізо. Вміст марганцю здатний самостійно обмежити застосування води в побутових цілях і перетворити воду на непитну. Атмосферний кисень неспроможний окислити марганець у питній воді крім умов рН>8.5.
В умовах локальної водопідготовки води із свердловини для заміського будинку або котеджу застосовують одну з двох популярних технологій – окислення та фільтрацію або іонний обмін.
Окислення і фільтрація марганця.
Популярна технологія безреагентного знезалізнення зі стадією аерації води виявиться самостійно неефективною щодо видалення марганцю зі свердловинної води без корекції рН. Слабкий окисно-відновний потенціал середовища може бути посилений за рахунок застосування сильних окислювачів та корекції/підвищення водневого показника.
Застосування аерації з вивітрюванням газів-антиоксидантів (корекція рН), дозування сильного окисника, фільтрація у шарі завантаження з активним каталізатором здатні забезпечити ефективність видалення розчиненого в воді марганцю. При аераційній технології оброблювана вода з рН>8.5 повинна містити також залізо в концентраціях не менше ніж у 7 разів більше вмісту марганцю. Застосування гіпохлориту натрію інтенсифікує процеси окиснення, але швидкість та ефективність окиснення у будь-якому випадку визначається рН середовища. У ряді випадків через необхідність корекції водневого показника стадію дозування гіпохлориту натрію комбінують з посиленою аерацією, що дозволяє досягти значно більшої ефективності та економічності в порівнянні з їх відокремленим застосуванням.
Іонний обмін.
Розчинений марганець вилучають із свердловинної води іонним обміном, застосовуючи засипні фільтри із синтетичними іонообмінними смолами у формі Na – катіоніту. Тонка іонообмінна технологія дозволяє видаляти із свердловинної води іони марганцю, замінюючи їх еквівалентною кількістю натрію. «Капризна» та інколи «брудна» стадія попереднього окислення не застосовується, що веде до спрощення обладнання та зниження його загальної вартості, громіздкості, кількості модулів та стадій обробки. Доцільність застосування такого методу, як правило, узгоджується з паралельними завданнями: необхідністю глибокого пом’якшення води та видалення заліза. Наявність у воді органічних сполук та заліза обмежує застосовність методу з одного боку через незворотнє отруєння смоли тривалентним залізом, з іншого – через покриття смоли ізолюючою органічною біоплівкою. Висока концентрація органіки та заліза не тільки стає потенційною загрозою для незворотньої втрати ємності смоли, але й виснажує її іонообмінну ємність, збільшуючи частоту регенерацій смоли та витрату таблетованої солі. Тим не менш, іонообмінна технологія зберігає найбільшу перспективність щодо видалення марганцю, заліза та солей жорсткості, особливо у складі побутових установок водопідготовки. Основне завдання полягає у виборі компонентів та їх співвідношенні у мультимедійному середовищі так, щоб отримати найкраще співвідношення функціональності, економічності, довготривалої надійності та ефективності у широкому полі параметрів якості свердловинної води. На принципі захищеного іонного обміну функціонують засипні фільтри для локальних систем водопідготовки з комплексними багатокомпонентними завантаженнями AquaMulti, Ecomix, Multisorb, X2, що здатні коригувати якість води зі свердловини в широкому діапазоні параметрів, включаючи видалення марганцю. Додаткові компоненти у складі таких іонообмінних «міксів» виконують важливі функції захисту катіоніту від отруєння залізом і органікою.
