Сира вода зі свердловини може бути збагачена комплексом небажаних та небезпечних домішок, включаючи досить отруйний сірководень.
На практиці реалізують один із трьох методів видалення, що найбільш повноцінно відповідає конкретним цілям та завданням комплексної водопідготовки – фізичний, хімічний або сорбційний.
Фізичний метод видалення сірководню заснований на створенні умов втрати розчинності газу у воді з подальшим його вивітрюванням в атмосферу. Технології напірної та безнапірної аерації води повноцінно реалізує фізичний метод видалення H2S. Вода контактує з атмосферним повітрям. Парціальний тиск газу в атмосферному повітрі наближається до нуля, що забезпечує швидку втрату розчинності газу у воді та вивітрювання в атмосферне повітря за рахунок різниці тиску на межі розділу фаз води і повітря. Чим більша площа контакту, тим швидше і повноцінніше сірководень вивітрюється в атмосферу. Фізичний метод надійно забезпечує видалення лише молекулярного сірководню. Кисень, яким збагачується вода при аерації, пригнічує життєдіяльність анаеробних бактерій, зокрема сіркобактерій.
Хімічний метод видалення сірководню заснований на окисленні одним із сильних окислювачів (дозування гіпохлориту натрію, озону або перекису водню) та фільтрації продуктів окислення (колоїдна сірка, сульфати, сульфіди) у шарі фільтруючого завантаження. Хімічний метод забезпечує видалення газу та його дисоціатів – гідросульфід-іонів HS- та S2-. Цей метод добре узгоджується з іншими паралельними цілями та завданнями водообробки. Слід зазначити, що найчастіша причина наявності сірководню у воді свердловини має бактеріальний характер. Така вода вимагає серйозної обробки в порівнянні зі звичайною аерацією – хімічний метод, що забезпечує глибоку та пролонговану дезінфекцію води, може виявитися єдиним надійним методом у боротьбі з присутністю бактерій. Бактерії може бути причиною появи «вторинного» забруднення води сірководнем. Накопичувальні нагрівачі стають жертвою бактерій, забезпечуючи комфортні умови для життєдіяльності та розмноження – високу температуру води, водень, що отримується в результаті корозії анода або сталевого корпусу накопичувача, активний мул, що містить, у тому числі тонкодисперсний сульфіт заліза, що надає гарячій воді чорний відтінок.
Сорбційний (сорбційно-каталітичний) метод видалення H2S реалізується застосуванням напірних фільтрів зі спеціальними активованими вугіллям, що має виражені каталітичні властивості. Сірководень сорбується на поверхні вугілля та в присутності каталізатора окислюється до сірки киснем повітря. Ефективність методу залежить від концентрації газу, наявності окислювача та часу контакту. Швидкість окиснення також залежить від умов підведення реагуючих речовин до каталітичної поверхні. Сорбційний метод часто застосовується у поєднанні з аерацією та/або дозуванням сильного окислювача, у тому числі з метою збільшення швидкості водообробки та зменшення обсягу досить дорогого завантаження. До недоліків окремого застосування сорбційно-каталітичного методу можна віднести високу вартість каталітичного вугілля та відносно короткий термін служби.
Для досягнення максимального результату та узгодження з іншими завданнями водопідготовки хімічний, фізичний та сорбційний методи комбінують. У будь-якому випадку жоден з перерахованих методів не має універсальності застосування. Загальний аналіз води, аналіз причин появи неприємного запаху, економічний розрахунок допоможуть обрати найприйнятніше технологічне вирішення завдання.
