Чи можна використати для аерації води зі свердловини повітряний ежектор замість схеми з відкритою накопичувальною ємністю та насосом «другого підйому»?
Так, можна. Коректна робота водоповітряного ежектора базується на наявності стабільного динамічного напору, що забезпечує встановлену швидкість руху води через сопло Вентурі для створення розрідження та надходження атмосферного повітря. Аерація через повітряний ежектор дозволяє отримати рівноважну концентрацію розчиненого кисню у воді (~5 мл О2/л, t=20оС).
На схемі ежектор з байпасною лінією підмісу встановлений у розрив магістрального трубопроводу подачі води між насосом та гідроакумулятором із реле тиску. Після повітряного ежектора послідовно встановлено напірну контактну ємність з клапаном-повітрявідділювачем. Контактна ємність забезпечує час експозиції для окислення заліза, відділення повітря та розчинених у воді небажаних газів (сірководень, вуглекислий газ, метан, радон). Клапан-повітровідділювач забезпечує скидання надлишкового повітря в атмосферу. При номінальному споживанні насос забезпечує пряму подачу води з розчиненим киснем у систему водопостачання через осадовий фільтр-знезалізувач з каталітичним або інертним завантаженням. При зниженні швидкості споживання води (нижче за розрахункове значення) подача води здійснюється через інерційний накопичувач (гідроакумулятор) з повторно-короткочасними включеннями насоса. Пуск та зупинка насоса здійснюється за допомогою реле тиску. Лінія підмішування (байпас ежектора) виключає ймовірність аварії через забруднення або блокування сопла.
Такий спосіб аерації дозволяє стабілізувати в робочому діапазоні швидкість потоку через ежекційний вузол з байпасом, забезпечити стабільну ежекцію повітря, виключити вплив змінної інтенсивності споживання води в системі водопостачання функціонування водоповітряного ежектора. Зазначене компонування агрегатних вузлів водопостачання та водопідготовки дозволяє зберегти залишковий тиск у системі водопостачання, стабілізувати надходження повітря, усунути необхідність у відкритій накопичувальній ємності та насоса підвищення тиску.
Чи присутні в схемі напірної аерації з повітряним ежектором суттєві недоліки, які омежують застосування?
Так, недоліки є. Ежектор – вузол, що обмежує пропускну здатність системи та створює великий гідравлічний опір. При розрахунковому робочому потоці зниження тиску на ежекторі досягає 1,5-2 бари. Для регенерації фільтра-знезалізувача потрібно потік, який перевищує робочу продуктивність системи з ежектором.
Регенерація осадового фільтра потребує додаткового байпасу з автоматичним або ручним підключенням на період регенерації.
Ежектор для нормальної роботи зазвичай потребує тиск на вході не менше 3,5-4 бар. З урахуванням втрат тиску на ежекторі і реальних гідродинамічних умов у системі водопостачання «паразитний» тиск на вході в ежектор може значно відрізнятися від уставок реле тиску. Повітряний ежектор стає причиною великих енергетичних втрат та зміщення робочої точки насоса від оптимальної зони.
Наявність відносно великої кількості заліза у воді створює проблему швидкого забруднення каналів водоповітряного ежектора окисленим залізом.
