Не має значення вірите Ви чи ні у глобальну зміну клімату, але очевидно те, що багато регіонів України вже відчувають нестачу в прісній воді. Зміни не відбуваються швидко, проте ми спостерігаємо зниження кількості атмосферних опадів, зниження рівня грунтових вод, спорожнілі колодязі, обмілілі річки, зростання забруднення води в доступних підземних джерелах. Як підсумок, прісна вода стає все більш значущим і важкодоступним життєвим ресурсом.
Вода – початкова субстанція, необхідна для існування усіх живих організмів. Доступні природні джерела пропонують нам брудну та токсичну прісну воду. Тільки 0,01% усієї доступної в планетарному масштабі рідкої прісної води відповідає стандартам питної води.
Щоразу вдосконалюючи наше життя за рахунок використання природних ресурсів, ми отримуємо жорстку зворотну реакцію. Через інерційність процесів, планетарні масштаби змін та наш обмежений кругозір ми не відчуваємо її настільки гостро, наскільки вона існує насправді. Всі ми чули словосполучення, якими наукова спільнота регулярно лякає нас з екранів телевізорів, смартфонів та комп’ютерів – парниковий ефект, тотальне забруднення повітря, поверхневих та підземних вод, зникнення лісів, пересихання річок, втрата біорізноманіття флори та фауни. Здається, що планета вже розцінює людину як реальне стороннє тіло – патогенний вірус в організмі. Як би це не звучало, але забруднена прісна вода – одна з глобальних захисних реакцій планети, що обмежує чисельність населення.
ВАЖЛИВІ ФАКТИ
З початку 20 століття населення збільшилося в 4 рази, при цьому споживання прісної води зросло в 9 разів. Нерівноцінна частка споживання води може пояснюватися лише зростанням промислового сектора та інтенсивним промисловим споживанням запасів прісної води. Якби промислові підприємства відрізнялися більшою економічністю у споживанні, акцентували увагу на повторному очищенні та використанні води, проблему дефіциту прісної води можна було б відкласти ще на деякий час. Реальність відрізняється від словосполучення «якби».
Вода постійно перебуває всередині природного процесу повторного використання. Сонце нагріває воду річок, озер, морів, океанів, перетворюючи її на пару. Пара конденсується у верхній частині атмосфери і перетворюється на хмари з рідкої води. Дощ та сніг повторно насичують водоймища, грунт, моря, океани, річки. Частина води підживлює та відновлює інтенсивно використовувані підземні водоносні горизонти та поверхневі джерела прісної води. Вода повертається на початок. Кругообіг, як і раніше, очищує воду. Але чи достатньо лише природного механізму самовідновлення та самоочищення води? Вже замало. Ми спостерігаємо зміни якості оборотної прісної води у наших свердловинах, колодязях, річках та озерах.
Загальна планетарна вода зберігає відносну кількісну стабільність. Планета Земля вкрита водою на 75%, але лише 1% планетарної води – прісна вода у рідкому стані. Ще 2 відсотки планетарної прісної води перебувають у твердому агрегатному стані, віддалені від споживача та технологічно недоступні. Інші 99% планетарної води — це прісна вода в полярних льодовиках і солона вода в морях та океанах. Виникає логічне питання: якщо кількість води стабільна, кругообіг очищає воду, чому доступної прісної води дедалі менше? Ми споживаємо запаси прісної води швидше, ніж природа може її поповнити природним шляхом. За даними ООН споживання прісної води в ХХI столітті збільшується на 7% щорічно, в 2050 році буде задіяно вже 90% запасів питної води і кожен третій житель планети відчуватиме її недолік через нерівномірність розподілу води в масштабах планети.
“Неможна вирішити проблему на тому ж рівні розуміння, на якому вона виникла”
Альберт Енштейн
