Ціанобактерії та ціанотоксини.

Ціанобактерії (синьо-зелені водорості) – імовірно один з найуспішніших біологічних видів на планеті, який відіграв ключову роль в еволюції біосфери, як «винахідник» фотосинтезу. Ціанобактерії здатні розмножуватись в морській воді, виживати в пісках Сахари, в антарктичних льодах і навіть у відкритому космічному просторі.

Ціанобактерії складають фітопланктон у багатій на поживні речовини (фосфор, азот) воді озер, ставків, річок та каналів з повільним рухом води та отримують енергію внаслідок фотосинтезу. Ціанобактерії формують колонії та стають причиною такого явища, як поверхневе цвітіння води (піна зеленого кольору на поверхні води). Ціанобактерії продукують широкий спектр органічних сполук, серед яких геосмін та 2-метилізоборнеол, що надають воді затхлий запах та неприємний смак. Найпоширеніше захворювання, викликане присутністю ціанобактерій у воді – гострий гастроентерит. З усієї морфологічної різноманітності ціанобактерій п’ять типів були ідентифіковані як виробники ендотоксинів, нейротоксинів та гепатоксинів у воді – два штами Anabaena flosaquae, Aphanizomenon flosaquae, Microcystis aeruginosa та Nodularia. Єдиний спосіб визначення присутності у воді ціанотоксину – лабораторний аналіз за допомогою складного обладнання.

Водопідготовка.

Максимально допустимий рівень ціанобактерій та ціанотоксинів у питній воді – нуль. Гранульоване активоване вугілля видаляє ціанотоксини з води, усуває проблему смаку та запаху. Зворотний осмос, нанофільтрація та ультрафільтрація видаляють ціанобактерії з води та ціанотоксини. Хлорування усуває ціанобактерії, але не усуває ціанотоксини. Найнадійніший метод боротьби з ціанобактеріями у побутовій водопідготовці – ультрафіолетове опромінення, з ціанотоксинами – фільтрація води через шар активованого вугілля.