Відповідно до ДСанПіН 2.2.4-171-10 безбарвною вважається вода, показник кольоровості якої не перевищує 20 градусів. Кольоровість води визначають лабораторно візуально-колориметричним методом шляхом порівняння з хром-кобальтовою шкалою кольоровості. Природна вода в більшості випадків набуває жовтого або світло-коричневого (чайного) кольору різного ступеня інтенсивності в результаті затінення води органічними речовинами або продуктами розкладання мікроорганізмами водоростей, що вимиваються з грунту (таніни, гумінові та фульвові кислоти). Найчастіше ця проблема характерна для поверхневих вод і рідше – для води з джерел та глибоких свердловин. Кольоровість води може бути результатом присутності окислених металів та їх стійких комплексних органічних сполук з гумусовими кислотами.

Жовтий або світло-коричневий колір води може вказувати на вміст у воді високомолекулярних органічних сполук – фульвових кислот, танінів або гумінових кислот. Червоний або червоно-коричневий колір характерний для води, що містить окислене залізо. Синій чи зелено-блакитний колір води вказує на внутрішню корозію мідних трубопроводів. Зелений колір води вказує на вимивання цинку із бронзових сплавів. Темно-коричневий або чорний відтінок води вказує на присутність марганцю або сірководню. Молочно-білий колір води з крана обумовлений розчиненим у питній воді атмосферним повітрям. Кришталево прозора вода у великому обсязі набуває блакитного або навіть синього кольору завдяки поглинанню та розсіюванню окремих кольорів спектру сонячного світла. Короткі блакитні промені проникають у глибину і розсіюються у всіх напрямках, а довгі промені червоного спектра видимого випромінювання поглинаються.

Водопідготовка. Знебарвлення води.

Усунення кольоровості води здійснюється у різний спосіб. Найчастіше застосовують для знебарвлення води, що містить органічні домішки (таніни, гумінові кислоти, фульвові кислоти), активоване вугілля або органопоглинач – аніонообмінну смолу. Окислені залізо та марганець видаляють стандартними фільтрами знезалізнення.