Основне призначення іонообмінних пом’якшувачів води – видалення жорсткості. Однак їх часто застосовують для видалення невеликої кількості заліза спільно зі зниженням загальної жорсткості води. Вирішення таких паралельних завдань у принципі практичне, проте не завжди прийнятне. Пом’якшувач води – це «іонообмінник», а не класичний «фільтр». Іони розчинного (двухвалентного) заліза легко поглинаються іонообмінною смолою та обмінюються на еквівалентну кількість іонів натрію. Однак, окислене (тривалентне) залізо частково осідає на поверхні кульок смоли, блокуючи іонообмінну дію, і частково надходить на вихід фільтра. Якщо вихідна вода спочатку чиста і прозора залізо в такій воді найімовірніше буде видалене іонообмінним пом’якшувачем. Але якщо вихідна вода має колір – більша частина заліза пройде через смолу.

Найбільш поширеним критерієм визначення можливості видалення заліза із води за допомогою іонообмінного пом’якшувача є рН. Якщо рН Вашої води нижче 7 пом’якшувач найімовірніше зможе видалити залізо з води за аналогічним принципом видалення кальцію та магнію. Якщо рН дорівнює або більше 7 результати роботи іонообмінного пом’якшувача будуть неприйнятними. Якщо рН більше 7 для знезалізнення Вашої води, найімовірніше знадобиться класичний фільтр з каталітичним завантаженням (Pyrolox, Greensand Plus, Birm, Katalox Light, Сорбент МС) та протиточним способом регенерації. Такі класичні фільтри, дія яких заснована на технології «окислення та фільтрації», не впливають на жорсткість води. Тому, якщо Ваша вода характеризується рН ≥ 7 і високою жорсткістю в комбінації із залізом, крім фільтра-знезалізувача, знадобиться додатковий модуль – іонообмінний пом’якшувач. Іонообмінний пом’якшувач завжди встановлюється послідовно у напрямку потоку після фільтра-знезалізувача.