«Останній бар’єр» для домішок у водопровідній воді – фільтри в кінцевій точці споживання (point-of-use).
Фактично лише 1% води, що залишає межі комунальної водоочисної станції, споживається людиною як питна вода*. Інші 99% води використовуються для різних побутових цілей: зрошення газонів, миття автомобілів, роботи пральних та посудомийних машин, прийняття душу та інших завдань, які потребують використання якісної води, але не ідеальної питної води. Підготовка всієї води в муніципальній системі до якості питної води з подальшою втратою 99% цієї води на неконтрольовані витоки, полив газону, змив унітазів та інші побутові потреби – не є ідеальною стратегією для найближчого майбутнього. Практика забезпечення “останнього бар’єру” для домішок у воді безпосередньо в точці споживання води на кухні виглядає краще за стратегію підготовки води до ідеальної питної якості на віддалених водоочисних станціях з подачею їх у точки використання через багато кілометрів трубопроводів.
Муніципальні департаменти водопідготовки в розвинених країнах виконують величезний обсяг роботи з перетворення мільйонів тонн води на день з озер, річок та свердловин на естетично прийнятну та біологічно безпечну воду. Однак, шлях до кінцевого споживача очищена вода проходить через кілометри «давніх» та «іржавих» трубопроводів з різним ступенем зношування.
Практично правильне рішення для домовласника – очищати муніципальну воду до питної якості безпосередньо перед споживанням за допомогою фільтрів «останнього бар’єру», встановлених у точці споживання на кухні – систем зворотного осмосу або ступінчастих сорбційних фільтрів у поєднанні з компактними ультрафіолетовими стерилізаторами.
*В середньому людина споживає для пиття та приготування їжі 2.5 літри на добу. Ця кількість залежить від кліматичних умов і в спекотних країнах досягає середнього значення 3-4 літри на добу, але в будь-якому випадку є зневажливо малим обсягом у порівнянні із загальним обсягом споживаної води у домогосподарстві, яке вимірюється в розвинених країнах сотнями літрів на добу.