На основі тезисів доповіді ВОЗ “Sodium in drinking water» WHO/SDE/WSH/03.04/15, English version only.
Для кожної значущої хімічної речовини у питній воді ВООЗ планує підготувати документ з оцінкою ризиків для здоров’я людини.
- Натрій та найбільш поширені сполуки натрію в питній воді.
| Хімічна речовина | Молекулярна формула |
| Натрій | Na |
| Хлорид натрію (кухонна сіль) | NaCl |
| Карбонат натрію (кальцинована сода) | Na2CO3 |
| Гіпохлорит натрію | NaOCl |
| Гідрокарбонат натрію (харчова сода) | NaHCO3 |
| Метасилікат натрію | NaSiO3 |
| Нітрат натрію* | NaNO3 |
| Сульфат натрію* | Na2SO4 |
*токсичнна речовина
- Органолептичні властивості.
Поріг смаку натрію у воді залежить від температури розчину та від асоційованого аніону. Так, за температури 20 оС, поріг смаку для карбонату натрію орієнтовно становить 20 мг/л, для натрію хлориду – 150 мг/л, для нітрату натрію – 190 мг/л, для сульфату натрію – 220 мг/л, для гідрокарбонату натрію – 420 мг/л.
Солі натрію легко розчиняються у воді, надходять у ґрунтову та підземну воду, однак, не відносяться до летких речовин і не випаровуються в атмосферу.
- Рівні в навколишньому середовищі та вплив на людину.
Природні джерела прісної води.
Вода містить різноманітні концентрації натрію. Більшість природних джерел прісної води містять натрій в концентрації близько 20 мг/л. Однак, на деяких територіях типовий рівень вмісту натрію у прісних водах досягає 250 мг/л. Контакт води з мінеральними відкладеннями та покладами галеніту, проникнення морської води, інфільтрація дорожньої солі і промислових стоків роблять значний внесок у зростання концентрації натрію в джерелах прісної води. Хімічні речовини, такі як хлорид натрію, фторид натрію, бікарбонат натрію та гіпохлорит натрію, додатково збільшують рівень вмісту натрію у підготовленій муніципальній воді в середньому до 30 мг/л. Крім того, побутові іонообмінні системи пом’якшення в окремих випадках (пом’якшення дуже жорсткої води) здатні підвищувати вміст натрію у підготовленій воді до значень 300 мг/л.
Продукти харчування.
Натрій природно міститься практично у всіх продуктах харчування і може бути доданий додатково під час процесу приготування. Свіжі фрукти та овочі містять натрій від <10 до 1000 мг/кг, крупи та сири – <10-20 гр/кг, молоко – 770 мг/л.
Сумарна доза та відносний внесок питної води.
Продукти харчування – основне джерело надходження натрію до організму людини, переважно у складі хлориду натрію. Оцінка добової дози споживання, що отримується з продуктами харчування, важкодосяжна через надто великі відмінності природного вмісту натрію в різноманітних продуктах харчування і факт того, що багато хто додає натрій у продукти харчування в процесі приготування їжі. У Західній Європі та Північній Америці добове споживання хлориду натрію дорослою людиною оцінюється як 5 – 20 гр/добу (відповідно, 2-8 гр/добу натрію). Середнє значення споживання хлориду натрію оцінюється як 10 гр/добу (4 гр/добу натрію). Споживання питної води з вмістом натрію на рівні 20 мг/л додає до добового споживання натрію з продуктами харчування в середньому 40 мг (з розрахунку споживання 2 літрів питної води на добу).
- Вплив натрію на людину.
Загальноприйнято вважати, що натрій необхідний життя людини. Однак не існує єдиної думки щодо мінімальної добової дози натрію, необхідної для життя людини. Також, вважається, що щоденне добове споживання 420 мг задовольняє потребу в натрії для немовлят та дітей молодшого віку, а 500 мг – потреба для дорослих.
В цілому солі натрію не мають високої токсичності і легко виводяться з організму сечовидільною системою. Однак, також є свідчення про гострі ефекти та смерть людей внаслідок випадкового передозування хлоридом натрію. Гострі ефекти включали блювання, судоми, набряк мозку та легень. Надмірне споживання хлориду натрію значно посилювало серцеву недостатність та ефект впливу надлишкового вмісту хлориду натрію у питній воді також мав документальні підтвердження.
Взаємозв’язок меіж споживанням натрію та гіпертонією (гіпертензією) – предмет численних досліджень та наукових дебатів. Низка короткострокових досліджень підтверджувала такий взаємозв’язок. Однак, довгострокові дослідження населення в Західній Європі та Північній Америці з переважно високим рівнем натрію в раціоні з раннього віку до зрілого віку вказують на відсутність зростання захворюваності на гіпертонію аж до 40 річного віку. Незважаючи на те, що зниження споживання натрію здатне знизити кров’яний тиск в окремих гіпертоніків, таке зниження спостерігається далеко не у всіх випадках. Ряд досліджень на людині та тваринах вказує на те, що дія натрію в питній воді залежить від супутнього аніону і може бути частково змінена концентрацією інших катіонів. Деякі дослідження показують, що високий рівень натрію у питній воді здатний збільшити кров’яний тиск у дітей. Проте інші аналогічні дослідження не підтверджують такий взаємозв’язок.
Особливо разючим спостереженням є те, що в окремих досліджуваних групах населення «незахідних» країн з нижчим вмістом натрію в раціоні харчування поширення гіпертонії низьке і не спостерігається тенденція до збільшення кров’яного тиску з віком. Було б привабливо зробити висновок про існування такого причинно-наслідкового взаємозв’язку, проте потрібно також враховувати суттєві відмінності у способі життя населення «західних» та «незахідних» країн. Загалом ці дослідження узгоджуються з іншими подібними дослідженнями та загалом підтримують ймовірність прямого зв’язку між підвищеним споживанням натрію та гіпертонією.
Незважаючи на те, що взаємозв’язок натрію в питній воді з гіпертонією та такими хворобами, як ішемічна хвороба серця встановлена, відмінності в генетичних схильностях, наявність у воді захисних мінералів (кальцію та калію), недостатньо надійні методики експериментів роблять завдання кількісної оцінки такого взаємозв’язку вкрай важким та неоднозначною. До того ж натрій у питній воді становить надто малу частку у загальному добовому споживанні натрію людиною. Тому в даний час не можна зробити однозначні висновки як про важливість натрію в питній воді, так і про його кількісний взаємозв’язок із захворюваннями.
- Висновки.
Солі натрію містяться практично у всіх продуктах харчування (основне джерело надходження натрію в організм людини) та питної води. Типовий природний вміст натрію у прісній воді становить 20 мг/л. Однак ця концентрація може бути помітно вищою для окремих територій та окремих країн. На сьогоднішній день на підставі існуючих даних та досліджень не можна зробити однозначний висновок про можливий взаємозв’язок між вмістом натрію в питній воді та таким захворюванням як гіпертонія. Тому ВООЗ не пропонує запровадження додаткових нормативних обмежень у контексті захисту здоров’я споживача. Загальноприйняте обмеження 200 мг/л натрію для водопровідної води ВООЗ рекомендує розглядати як органолептичний норматив якості води, оскільки натрій у концентрації більше 200 мг/л здатний помітно впливати на смак питної води.
