Ми всі хотіли б отримати в крані смачну та безпечну воду. Однак усі ми – заручники хімічного складу води у доступних для водопостачання джерелах. Один з інтегральних показників, що має прямий вплив на смак води – загальна кількість розчинених речовин (TDS), загальна мінералізація. Одиниця виміру TDS – мг/л (міліграм на літр) або ppm (частка на мільйон). 1 мг/л = 1 ppm. Простіше кажучи, TDS – це концентрація всіх мінеральних речовин, розчинених в об’ємі води. Показник TDS не включає розчинені у воді гази (вуглекислий газ, азот, кисень, сірководень) – лише розчинені тверді речовини.
TDS визначається як маса безводного залишку, що залишився в посудині для проби після випаровування і подальшого сушіння в печі при певній температурі. TDS далеко не завжди відповідає ыншому популярному показнику -солоності (солевмісту) води (солоність – це міра маси розчинених солей в масі розчину).
Класифікація води відповідно до загальної мінералізації.
| Тип води | TDS, мг/л |
| Прісна вода | <1000 |
| Солоновата вода | 1000 – 5000 |
| Дуже солоновата вода | 5000 – 15000 |
| Солона вода | 15000 – 30000 |
| Морська вода | 30000 – 40000 |
| Розсіл | 40000 – 300000 |
Аналіз TDS включає визначення всіх заряджених іонів у воді: позитивно заряджених катіонів (кальцію, натрію, магнію тощо) та негативно заряджених аніонів (сульфатів, хлоридів, нітратів тощо). Вплив цих іонів на смак води залежить від ступеня їхньої індивідуальної присутності в розчині. Верхня межа TDS для питної води становить 500 мг/л. Вода з TDS ≥ 1100 мг/л практично не придатна для питних цілей. Вода з низьким рівнем TDS не шкідлива, але не бере участь у забезпеченні організма необхідними мінералами. Вода з низьким рівнем TDS забезпечує звичайний рівень зволоження, притаманний будь-якій воді.
Кореляція між TDS та результатами тестів смаку води.
| Оцінка смаку води | TDS, мг/л |
| Відмінно | <300 |
| Добре | 300 – 600 |
| Прийнятно | 600 – 900 |
| Погано | 900 – 1100 |
| Непридатно | ≥ 1100 |
Для отримання питної води знесолення води з високим TDS здійснюється шляхом зворотного осмосу. Побутова система зворотного осмосу знижує показник вихідної води TDS приблизно на 90%. У промислових масштабах знесолювання води може здійснюватися також економічно досить витратними методами дистиляції або деіонізації (H-катіонування, OH-аніонування) зі зниженням показника TDS практично до нуля. Фільтри-пом’якшувачі, фільтри-знезалізнювачі, сорбційні фільтри не знижують TDS, а в окремих випадках – його навіть можуть дещо підвищують.
Портативний TDS-тестер застосовують для перевірки працездатності мембрани побутових систем зворотного осмосу (систем RO). Якщо Ваша побутова система RO знижує показник TDS на 90%, Ви можете бути впевнені в повній працездатності мембрани. Періодична перевірка води тестером TDS дозволяє визначити необхідність заміни мембрани. Зазвичай зниження TDS вихідної води лише на 80% є приводом для заміни мембрани. Прийнятне значення TDS після мембрани не означає, що не потрібно регулярно змінювати картриджі попередньої фільтрації. Заміна передфільтрів – найкращий спосіб забезпечити тривалий життєвий цикл Вашої мембрани.
Неправильно використовувати TDS-тестер для перевірки працездатності RO-мембрани безпосередньо після заміни картриджів – передфільтрів та постфільтрів. Новий сорбційний постфільтр у перші кілька днів здійснює значний “викид” TDS в очищену воду. Нові передфільтри також дещо підвищують TDS у вихідній воді, роблячи тест на TDS не інформативним. З цієї причини тест на TDS слід виконувати після заміни передфільтрів та постфільтру не раніше ніж через 2 тижні експлуатації.
